«Щоб зміни до податкового законодавства цього разу були вчасними, професійними і доречними, над ними потрібно було починати серйозно працювати вже вчора», – таку тезу висловив представник влади на цьогорічній квітневій зустрічі з бізнесом щодо подальшого вдосконалення податкової системи України. Звісно, бізнес схвалив цю оптимістичну позицію, оскільки вже втомився від щорічного нехтування принципом стабільності податкового законодавства і несподіваних «подарунків під ялинку» у вигляді завжди очікуваних і не завжди зрозумілих змін до Податкового кодексу України.

Весна-2016 була періодом бурливих обговорень актуальних змін до податкового законодавства, часом аналізу помилок, а літо суб’єкти законодавчої ініціативи та інші стейкхолдери реформ, як не дивно, використали не лише на отримання натхнення для подальших звершень, а й на напрацювання нового проекту змін.

Вже на початку серпня Міністерство фінансів України оприлюднило на своєму сайті проект Податкового кодексу України, заявивши його про головну мету: «створити найбільш збалансовану та оптимальну податкову систему для бізнесу – зменшити тиск на бізнес і створити умови для його розвитку». Більш предметно регулятор охарактеризував ці наміри так: пріоритетними змінами є не зниження ставки ПДВ, а його вчасне і належне відшкодування, не зменшення ставки податку на прибуток, а ліквідація податкової міліції і, відповідно, уникнення великої кількості безпідставно розпочатих кримінальних проваджень.

Отже, план Мінфіну з моменту презентації змін став зрозумілим – реформувати підхід до адміністрування податків, зменшити рівень дискреції фіскальних органів, а відтак, блокувати виникнення можливостей для корупції. Критика усіх попередніх змін до Податкового кодексу України з боку бізнесу і громадянського суспільства в цілому, на щастя, не була даремною – законотворці зрозуміли, що ігри зі ставками, зменшення загальної кількості податків шляхом об’єднання кількох в один вже ніхто не оцінить і реформою не назве. Тому цього року Мінфін підготував більш концептуальні й глибокі зміни, таргетовані на боротьбу з найбільшим недоліком податкової системи України – корупцією, а сам законопроект згодом назвали антикорупційним.

Не хочеться забігати наперед, але на даному етапі важливо оцінити прогресивний підхід регулятора до прозорості підготовки і обговорення антикорупційного законопроекту. Зокрема, після оприлюднення тексту представники Мінфіну активно обговорювали проект змін до Податкового кодексу з ключовими бізнес-асоціаціями України, приймали від них пропозиції і критику. Сама динаміка цього процесу активно відображалася на сайті Міністерства фінансів та його сторінці у Facebook, яка регулярно оновлюється і охоплює велику аудиторію. Це великий крок уперед, адже такий підхід сприяє зростанню та розвитку колективної відповідальності за зміни і усвідомленню важливості ролі громадянського суспільства у процесі законотворення.

Станом на дату підготовки цієї статті антикорупційний законопроект прийнято за основу у Верховній Раді України. Він, зокрема, пропонує створення єдиного реєстру відшкодування ПДВ замість двох, встановлює зареєстровану в системі електронного адміністрування податкову накладну як достатній документ для визнання податкового кредиту з ПДВ, не передбачає нових пільг та преференцій для окремих груп платників податків, забороняє розривати договір про визнання електронних документів у односторонньому порядку, сприяє досконалішій роботі електронного кабінету платника податків.

Законотворці мали на меті створення єдиного реєстру відшкодування ПДВ ��е минулого року, проте несподівано ми отримали два окремі реєстри заяв, тому про хронологію і прозорість підходу до відшкодування ПДВ у 2016 р. мова йти, на жаль, не могла. Відповідно, фіскальні органи досі продовжують «довільно» визначати черговість відшкодування, а метою антикорупційного законопроекту є позбавити їх цих повноважень.

У свою чергу, встановлення зареєстрованої в системі електронного адміністрування податкової накладної як достатнього документу для визнання податкового кредиту з ПДВ покликане зменшити кількість зловживань з боку фіскальних органів. Сума податкового кредиту, забезпечена коштами на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, не має бути приводом для дискусій і приводом для безпідставних та виснажливих податкових спорів, за які бізнесу ще й доводиться платити немалі суми судового збору.

Здавалося б, це дуже прості й очевидні істини, але на практиці потрібен не один рік, щоб втілити їх у життя. Так само не один рік потрібен для того, щоб фіскальні органи зрозуміли свою роль у державі – що вони є сервісною службою, якій ми платимо зарплатню за належне виконання своїх обов’язків. Такі дії у межах повноважень і відповідне виконання обов’язків фіскальними органами будуть реальними лише в умовах чіткого визначення, без шансу на непомірний розсуд у прийнятті рішень.

Хочеться вірити, що у процесі прийняття парламентом антикорупційного законопроекту, який пропонує зменшити дискрецію ДФС, ми не наступимо на минулорічні граблі, зокрема на несподівані, але дуже важливі поправки з голосу, а сам законопроект залишиться у актуальній прогресивній редакції. Звісно, цим ривком не вирішити усі недоліки Податкового кодексу України, але позбавлення органів ДФС надмірних повноважень покликане зменшити кількість податкових спорів, залучити інвестиції, і взагалі зменшити час, який бізнес інвестує у адміністрування податків.

Опубліковано: "Юридична Газета", №51, 20 грудня 2016 р.