Проблема рівності жінок і чоловіків в питанні професії є актуальною протягом багатьох століть як в Україні, так і в усьому світі. Як відомо, протягом довгого часу жінки працювали головним чином лише у певних сферах діяльності (медсестрами, секретарками тощо) і рідко отримували шанс збудувати кар’єру відповідно до своїх здібностей та амбіцій.

Останнім часом ця тенденція стрімко змінюється. Все більше і більше жінок не просто працюють у державному і приватному секторі, а й успішно піднімаються кар’єрними сходинками. Наразі в українському уряді є декілька жінок-міністрів, також поступово збільшується жіноча присутність у Верховній Раді України, на керівних посадах у різних державних органах та приватних компаніях.

Доступ жінок до юриспруденції

Якщо говорити про юриспруденцію, то до середини XX століття ця професія розглядалась як царина чоловіків. Тому традиційно склалось так, що для жінок вступ до юридичної професії був або дуже ускладненим, або взагалі закритим.

На щастя, загальний рух за права жінок та гендерну рівність, прийняття чисельних міжнародних та національних актів, спрямованих на рівноправ’я між представниками обох статей, подолав бар’єри для доступу жінок до юриспруденції.

Сьогодні кількість дівчат, що навчаються на юридичних факультетах, майже зрівнялася з кількістю хлопців. Зокрема, за статистикою, приблизно 48 відсотків студентів-правників – це жінки, а в окремих навчальних закладах дівчата значно переважають. Якщо говорити про викладацький склад, то кількість викладачів-правників різної статі в Україні приблизно рівна.

Судова гілка влади вже протягом тривалого часу представлена великою кількістю жінок, яка, за даними ОБСЄ, практично зрівнялася з кількістю суддів-чоловіків. Проте певні відмінності у розрізі гендерного розподілу можна помітити в окремих регіонах країни.

Становище жінок в юридичному бізнесі

У юридичному бізнесі також помітні значні зрушення. Сьогодні жінки очолюють практики у юридичних фірмах, стають партнерами та засновують свої фірми.

Якщо говорити про АО «Василь Кісіль і Партнери», то протягом 25-ти років історії нашої фірми пропорція юристів-жінок і юристів-чоловіків залишалася приблизно однаковою. Варто зазначити, що в межах окремих практик ми дотримувалися і дотримуємося відсутності значної переваги з боку однієї зі статей. Найважливішим критерієм відбору претендентів на роботу у фірмі є здібності, попередній досвід, комунікативні навички та наявність спільних цінностей, які розділяють колеги.

Інше питання, що партнерів-жінок (як у нашій фірмі, так і в інших юридичних фірмах) все ще недостатньо. Керівний склад – переважно чоловічий. Наразі я є єдиною жінкою-партнером АО «Василь Кісіль і Партнери». Водночас не можна не визнавати, що наша компанія надає багато можливостей для професійного та особистісного розвитку усім співробітникам, а тому маю ��адію, що згодом у нас буде більше жінок-партнерів.

Отже, світова та українська практика свідчать про покращення ситуації щодо гендерної рівності. Кількість жінок, що досягають успіху як в юридичній, так і інших професіях, зростає. Однак і дотепер чоловікам у нашій професії, як і у багатьох інших, легше досягти стрімкого кар’єрного зростання, ніж жінкам. Для зміни такої ситуації законодавчі акти навряд чи можуть допомогти. Лише зміна суспільного ставлення до жіночої кар’єри і невпинна праця амбітних жінок може посприяти стрімкому поліпшенню становища жінки в непростому юридичному світі.

Опубліковано: "Юридична Газета", №10-11, 7 березня 2017 р.