Поняття комфортного публічного простору традиційно включає в себе раціональний підхід до забудови, забезпечення населення об’єктами культурно-побутового обслуговування, правильну організацію транспортних потоків та комплексне озеленення. Разом з тим, останнім часом на фоні загальносвітових тенденцій урбанізації та автомобілізації дедалі більшу вагу починає набирати ще один чинник – забезпеченість мешканців машино-місцями для постійного і тимчасового зберігання автомобілів.

Нормативи по-українськи

Сьогодні питання паркування особливо гостро постало у великих українських містах, де кількість автомобілів за роки незалежності збільшилась у більш ніж два рази. Намагаючись вирішити цю проблему, Мінрегіон ще у 2011 році своїм наказом № 67 вніс зміни до базового ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та запровадив нормативи розрахункової кількості машино-місць при будівництві житлових і нежитлових комплексів. Так, відповідно до пункту 7.43 ДБН на новозбудовану дво- або більше кімнатну квартиру передбачалось 1 машино-місце для постійного зберігання автомобіля у центральній зоні міста, 0,8 машино-місця у серединній зоні та 0,5 машино-місця у периферійній зоні (для гостьової стоянки в усіх зонах – 0,1 машино-місця). При цьому для однокімнатних квартир кількість машино-місць визначалась з використанням коефіцієнта 0,5. ДБН 360-92 також вводив окремі нормативи для громадських будівель та об'єктів промислової зони – для прикладу, на 100 працівників установи державного значення передбачалось 15-20 машино-місць, а на 100 робітників промислового підприємства встановлювалась норма у 7-10 машино-місць.

З 1 вересня 2018 року на зміну зазначеному ДБН 360-92 прийшов ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій». Мінрегіон позиціонував новий ДБН як революційний та серед іншого наголошував на покращенні норм щодо автостоянок. Разом з тим, розрахункові нормативи машино-місць практично не змінились. Зокрема, кількість машино-місць для постійного зберігання автомобілів на дво- або більше кімнатну квартиру залишилась такою самою, а кількість місць для гостьового зберігання авто з 0,1 збільшилась лише до 0,15. Рохрахункові нормативи для громадських та промислових об’єктів за незначними винятками також залишились незмінними. Поряд з цим у пункті 10.8.1. ДБН Б.2.2-12:2018 з’явилась нова норма, яка може ще більше ускладнити життя автомобілістам: у детальному плані територій найкрупніших, крупних та великих міст тепер дозволяється на 20% зменшувати нормативи машино-місць при розміщенні житлових будинків в центрі та історичних районах.

Разом з тим, занижені розрахунки машино-місць – це не найбільша проблема сьогоднішніх нормативів. Справа в тому, що як попередній ДБН 360-92, так і діючий ДБН Б.2.2-12:2018 встановлюють єдині розрахункові нормативи машино-місць для усіх населених пунктів України незалежно від розміру. Новий ДБН у пункті 10.8.1 проголошує, що «у житлових районах, мікрорайонах повинно бути забезпечене постійне зберігання усіх легкових автомобілів мешканців», але при цьому запроваджує однакові нормативи по машино-місцям у житловій забудові для маленького села та міста-мільйонника. Ігнорування таких важливих факторів як кількість населення та рівень автомобілізації в населених пунктах у довгостроковій перспективі призведе до тотального дефіциту машино-місць у великих українських містах. Однією з перших жертв цього паркувального колапсу ризикує стати політичний і адміністративний центр нашої держави – місто Київ.

Столичне життя

За даними Головного управління статистики Київ є найбільшим містом України, в якому станом на кінець 2018 року офіційно проживає 2 949 558 осіб. Згідно з дослідженням інформаційно-аналітичної групи Auto Consulting у 2018 рівень автомобілізації в місті Києві році був найвищим в Україні та склав 362 автомобілі на 1 тис. жителів. Таким чином, наразі у столиці постійно знаходиться понад 1 млн. авто, кожне з яких потребує окремого місця для стоянки. Окрім цього, відповідно до даних аналітично-дослідницького центру «Інститут міста» на роботу до столиці щоденно приїжджає 560 тис. осіб (32% населення Київської області), значна кількість яких користується власними автомобілями. Слід також зважати, що у зв’язку з столичним статусом Києва у ньому розташовані усі центральні органи державної влади та посольства іноземних держав, переважна більшість головних офісів транснаціональних компаній та представництв міжнародних організацій, що зумовлює додаткове навантаження на транспортну інфраструктуру міста. На жаль, затверджена Стратегія розвитку Києва жодним чином не враховує цих факторів і лише констатує, що в 2015 році на 1 тис. зареєстрованих у столиці авто припадало 1,7 паркомісця.

Незважаючи на критичну ситуацію у сфері паркування, у Києві продовжується розробка і прийняття детальних планів територій на основі загальних нормативів по машино-місцях з ДБН 360-92 та ДБН Б.2.2-12:2018. Містобудівні умови та обмеження для забудовників і проектна документація на будівництво так само формується згідно з уніфікованими нормативами ДБН, що не відображають реальну потребу мешканців столиці у машино-місцях.

Під різну гребінку

Єдиний спосіб врятувати великі українські міста від транспортного колапсу – це запровадити у ДБН диференційовані коефіцієнти для нормативів машино-місць залежно від розміру населеного пункту. Так, для міст-мільйонників прописані у ДБН нормативи машино-місць можуть застосуватись з коефіцієнтом 3, для обласних центрів – з коефіцієнтом 2 тощо. Якщо це не буде зроблено найближчим часом, кожному з нас через кілька років доведеться звикати до стоянок у два ряди та записуватись на курси контактного паркування.

Опубліковано: Юридична Газета, №8, 19 лютого 2019 р.