Однією з форм відчуження корпоративних прав є їх дарування. При цьому обдаровуваним може бути не лише доросла людина, але й малолітня дитина. Незважаючи на популярність в іноземних країнах такої інвестиції в майбутнє своєї дитини, в Україні вона і досі залишається не до кінця оціненою. Цей факт можна пояснити, зокрема, недостатнім теоретичним вивченням зазначеного питання. Саме це зумовлює необхідність висвітлення механізму дарування корпоративних прав дитині в Україні.

Відносини щодо дарування є договірними та регулюються нормами цивільного, сімейного, господарського права України. Сторонами договору дарування корпоративних прав є дарувальник (один з батьків), обдаровуваний (дитина) та інший з батьків, який підписує договір за дитину як її законний представник.

Привабливі складові договору дарування корпоративних прав:

  • Відсутність вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення. Ст. 719 ЦК України визначає вичерпний перелік договорів дарування, які підлягають нотаріальному посвідченню. До таких договорів належать договори дарування нерухомої речі та валютних цінностей на суму, яка перевищує 50‑кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. При цьому, на відміну від декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України «Про валюту та валютні цінності», який був введений в дію з 07.02.2019 р., цінні папери не визнає валютними цінностями. У зв'язку з цим, у сторін немає обов'язку щодо нотаріального посвідчення договору дарування корпоративних прав.
  • Відсутність вимоги щодо обов'язкового отримання дозволу органу опіки та піклування. Відповідно до ч. 2 ст. 177 СК України, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. У зв'язку з тим, що договори дарування корпоративних прав не потребують нотаріального посвідчення, дозвіл органу опіки та піклування на його укладання отримувати не обов'язково.
  • Відсутність вимоги щодо обов'язкового здійснення оцінки корпоративних прав. У чинному законодавстві України відсутня вимога обов'язкової оцінки частки у статутному капіталі ТОВ, ТДВ у разі їх відчуження. Окрім того, Закон України «Про акціонерні товариств��» зобов'язує здійснювати оцінку лише у разі придбання акцій за результатом придбання контрольного, значного контрольного або домінуючого пакета акцій.
  • Відсутність обов'язкового залучення торговця цінними паперами. Відповідно до ч. 8 ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», дарування цінних паперів вчиняється без участі (посередництва) торговця цінними паперами. Відчуження інших корпоративних прав, зокрема тих, які випливають з права власності на частку в статутному капіталі товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю через посередника, чинним законодавством України не передбачено.

Серед теоретиків права та практикуючих юристів протягом тривалого часу точилися жваві дискусії стосовно того, з якого віку особа може стати власником корпоративних прав, а також чи можна дитині, яка не досягла 14 років, подарувати корпоративні права. Однак 27.06.2017 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд у своїй постанові, винесеній за результатом розгляду справи №912/498/17, точно визначив можливість малолітньої особи володіти корпоративними правами, про що зазначив наступне.

Корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом і статутними документами (ч. 1 ст. 167 ГК України).

Володіння корпоративними правами є одним з елементів правоздатності особи. Правоздатність — це здатність мати цивільні права та обов'язки (ст. 25 ЦК України). Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

На відміну від правоздатності, цивільною дієздатністю фізичної особи (ст. 30 ЦК України) є її здатність своїми діями набувати для себе цивільні права та самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках та в порядку, встановлених законом.

Здійснення конкретних прав щодо участі у господарському товаристві є здійсненням дієздатності. Ст. 31 ЦК України встановлено виключний обсяг дієздатності малолітньої особи (фізичної особи, яка не досягла 14 років). Така особа має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість) та здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Таким чином, малолітня особа не може самостійно реалізувати права учасника господарського товариства. Однак у законодавстві відсутні положення про обмеження правоздатності малолітньої особи щодо її можливості участі у господарському товаристві. У зв'язку з цим малолітня особа може бути учасником товариства, проте здійснювати належні їй права та виконувати обов'язки ця особа може лише через свого законного представника.

Управління товариством

Згідно з ч. 1 ст. 177 СК України, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на це повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 СК України, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

У зв'язку з тим, що договір про дарування корпоративних прав не належить до тих, що передбачені ч. 2 ст. 177 СК України, реалізація права участі у товаристві батьками як законними представниками малолітньої дитини не потребує дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з ч. 7 ст. 177 СК України, батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Отже, батьки можуть укласти договір, в якому зазначать, яким саме чином та хто буде здійснювати управління майном дитини (зокрема, її корпоративними правами).

Відповідно до ч. 7 ст. 177 СК України, спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Також не варто забувати, що згідно з ч. 6 ст. 177 СК України, у процесі вчинення одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 СК України, дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей, а також на невідкладні потреби сім'ї. Отже, управління товариством здійснюється батьками. Водночас батьки можуть укласти договір, в якому визначать, яким саме чином та хто буде здійснювати таке управління.

Особливої уваги заслуговує Постанова Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі №912/2562/16, в якій було констатовано, що заборона батькам, які є одночасно посадовими особами акціонерних товариств, здійснювати представництво своїх малолітніх дітей на загальних зборах акціонерів, фактично унеможливлює реалізацію такими малолітніми особами належних їм корпоративних прав через своїх законних представників та не відповідає таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність. Таким чином, суд дійшов висновку, що інтереси малолітньої дитини під час загальних зборів може представляти один із батьків, який одночасно є посадовою особою цього товариства.

Податкова складова

Відповідно до п. 174.6 ст. 174 ПК, кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розд. ІV цього Кодексу для оподаткування спадщини. Згідно з пп. 174.2.1. п. 174.2. ст. 174 ПК України, об'єкти спадщини, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення, оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до пп. 14.1.263. п. 14.1. ст. 14 ПК України, для цілей оподаткування членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи (в тому числі усиновлені). Згідно з абз. 2 пп. 14.1.263. п. 14.1. ст. 14 ПК України, для цілей оподаткування членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері та з боку батька, онуки.

Висновки

В українському законодавстві відсутні обмеження щодо дарування корпоративних прав малолітній дитині. Водночас чинне законодавство не передбачає обов'язкового нотаріального посвідчення договору дарування корпоративних прав. Також не є обов'язковим отримання згоди на укладання такого договору від органу опіки та піклування.

Опубліковано: Юридична газета № 14, 2 квітня 2019 р.