Цивільний процесуальний кодекс України у новій редакції містить багато нововведень, що торкнулись усіх інститутів цивільного процесу. Суттєвого удосконалення, серед інших, зазнав інститут забезпечення позову. Так як забезпечення позову, яке спрямоване на захист інтересів позивача, може завдати збитків відповідачу, законодавець створив «дзеркальну» конструкцію зустрічного забезпечення. Зустрічне забезпечення є спробою збалансувати права та інтереси сторін судового процесу з метою забезпечення принципу їх процесуальної рівності під час судового розгляду. Наскільки така конструкція здатна забезпечити відшкодування понесених відповідачем збитків внаслідок застосування заходів забезпечення позову?

Для чого потрібне зустрічне забезпечення?

Необхідність запровадження зустрічного забезпечення зумовлена проблемами застосування попередньої редакції ЦПК. У судовій практиці часто виникали ситуації, коли у зв’язку із забезпеченням позову особа могла нести певні матеріальні втрати. Наприклад, арешт рахунків (грошових коштів) як підприємства, так і фізичної особи міг мати наслідком неможливість виконання вказаною особою своїх грошових зобов’язань перед іншими контрагентами, неможливість виплати заробітної плати працівникам, застосування договірних санкцій, неможливості закупівлі оборотних активів та виникнення збитків.

Попередня редакція кодексу не захищала права відповідача, адже містила лише одну норму, яка передбачала право особи, щодо якої вжито заходів забезпечення позову, на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Новий ЦПК запроваджує зустрічне забезпечення як механізм захисту прав відповідача від можливих збитків, завданих забезпеченням позову.

Зустрічним забезпеченням є заходи, які вживаються судом з метою гарантування відшкодування збитків, що можуть бути спричинені забезпеченням позову.

У яких випадках суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення?

Передбачається, що суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення у двох випадках (частина третя статті 154 ЦПК). По-перше, якщо позивач не має зареєстрованого місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. По-друге, суд зобов’язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо відповідачем надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

У всіх інших випадках зустрічне забезпечення надається на вимогу суду або в разі задоволення клопотання відповідача про зустрічне забезпечення.

В яких інших випадках може бути застосоване зустрічне забезпечення?

Суд може вимагати зустрічного забезпечення позову за власною ініціативою або за клопотанням особи, щодо якої вжито заходів забезпечення позову. При цьому, таке клопотання може бути подано і після вжиття заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення позову, суд в ухвалі також вирішує питання застосування заходів зустрічного забезпечення. Якщо питання зустрічного забезпечення розглядається судом після винесення ухвали про застосування заходів забезпечення позову, суд постановляє ухвалу про зустрічне забезпечення.

В ухвалі про зустрічне забезпечення суд повинен визначити строк для надання зустрічного забезпечення (не більше 10 днів після винесення ухвали).

Передбачається, що зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів, надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення. Проте вичерпного переліку способів надання зустрічного забезпечення новий ЦПК не містить.

У разі ненадання позивачем зустрічного забезпечення у визначений судом строк, заходи забезпечення позову та зустрічне забезпечення підлягають скасуванню.

Зустрічне забезпечення підлягає скасуванню також у разі закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, після набрання законної сили рішенням суду про задоволення позову, або за вмотивованим клопотанням особи, чиї права або охоронювані законом інтереси порушуються.

Розмір зустрічного забезпечення

Розмір зустрічного забезпечення залежить від вжитих заходів забезпечення позову та можливого розміру збитків відповідача. Тобто, такий розмір є оціночним та визначатиметься судом у кожній конкретній справі відповідно до встановлених обставин.

Зустрічне забезпечення як захід забезпечення позову про відшкодування збитків

Особа, що зазнала збитків у зв’язку із забезпеченням позову, має двадцять днів від дня ухвалення судом рішення про відмову у позові, закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду, щоб подати позов про їх відшкодування. Якщо такий позов подано у вказаний строк, зустрічне забезпечення діє як захід забезпечення позову у відповідному провадженні, а питання про його скасування вирішується одночасно з вирішенням цього позову.

Особа, що зазнала збитків у зв’язку із забезпеченням позову, може звернутись із таким позовом і після закінчення вказаного терміну, проте в такому випадку зустрічне забезпечення скасовується.

Наразі невідомо, як на практиці буде реалізовано положення щодо дії зустрічного забезпечення як забезпечення позову в іншій судовій справі, адже позов про відшкодування збитків може бути подано до іншого суду, що може викликати певні технічні труднощі.

Чи в усіх випадках здатне зустрічне забезпечення гарантувати відшкодування збитків особи, щодо якої вжито заходів забезпечення позову?

Як зазначено вище, зустрічне забезпечення є механізмом, що покликаний захистити права особи, щодо якої вжито заходів забезпечення позову. Проте, між вжиттям заходів забезпечення позову та наданням зустрічного забезпечення може пройти до десяти днів, а якщо питання про надання зустрічного забезпечення вирішується судом уже після вжиття заходів забезпечення позову, то може пройти значно більший строк.

Не виключено також, що на практиці можуть виникати ситуації, коли після вжиття заходів забезпечення позову особа, щодо якої вжито заходів забезпечення позову, зазнає певних збитків, але зустрічне забезпечення так і не буде надано.

Наприклад, позови у земельних спорах останнім часом часто забезпечуються накладенням арешту на посіви (незібраний врожай). Такий спосіб отримання забезпечення позову про стягнення «боргу» є типовим способом рейдерського захоплення врожаю. Він полягає у тому, що недобросовісна особа звертається з позовом про стягнення коштів або будь-яким іншим позовом з грошовими вимогами до власника врожаю, а в забезпечення позову просить накласти арешт на посіви (незібраний врожай) шляхом надання дозволу на його збір та передачу третій особі на зберігання. Після винесення судом ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову, недобросовісна особа збирає врожай, передає його на зберігання «незаінтересованій» особі, проте зрештою врожай «псується» або зникає.

На жаль, у такій ситуації зустрічне забезпечення не здатне забезпечити збитки, які будуть понесені власником врожаю, адже навіть у разі постановлення судом ухвали про зустрічне забезпечення одночасно з вжиттям заходів до забезпечення позову зі спливом десяти днів врожай вже може зникнути, а зустрічне забезпечення так і не буде надано.

Отже, головним нововведенням інституту забезпечення позову згідно нового ЦПК є зустрічне забезпечення, яке покликане гарантувати відповідачу відшкодування збитків, що можуть бути спричинені йому забезпеченням позову, та є заходом забезпечення потенційного позову про відшкодування цих збитків.

Опубліковано: "Юрист і Закон", №3, 25 січня 2018 р.