Забезпечення відшкодування судових витрат є однією із проблем судочинства в Україні. Найбільш істотними частиною у складі судових витрат для сторони цивільного процесу, зазвичай, є витрати на сплату судового збору та витрати на правничу допомогу. І якщо з відшкодуванням витрат на сплату судового збору за рахунок сторони, проти якої ухвалено судове рішення, в цілому проблем не виникає, то відшкодування витрат на правничу допомогу, навіть часткове, є радше винятком, аніж правилом.

З аналізу судової практики вбачається що, у 2017 році районні суди міста Києва за клопотанням сторони цивільного процесу відшкодовували у середньому 2-3 тисячі гривень витрат на правничу допомогу за ведення судової справи. Навіть у справах із ціною позову у декілька мільйонів гривень суди обмежували компенсацію витрат на правничу допомогу сумою у кілька тисяч гривень, що у десятки разів менше сплаченого на користь держави судового збору у таких справах. Лише у поодиноких випадках присуджена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу перевищувала 5 тисяч гривень.

Разом з тим, гонорари адвокатів та юридичних фірм за ведення судових справ є значно більшими (у рази більшими) від компенсованих їхнім клієнтам витрат на правничу допомогу. Відтак, у більшості випадках юридичні фірми та їх клієнти, зважаючи на мізерні суми компенсації витрат на правничу допомогу, які суди присуджують до відшкодування, навіть не ініціюють перед судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, не бажаючи витрачати час на збирання та підготовку відповідних доказів.

Як наслідок, витрати на правничу допомогу фактично повністю лягають на плечі постраждалої сторони правовідносин, яка, намагаючись захистити свої порушені права у суді, несе витрати на правничу допомогу, при цьому не маючи надії на їх відшкодування за рахунок винуватої сторони.

Однак, ситуація може змінитися на краще у зв’язку з набранням 15 грудня 2017 року законної сили новою редакцією Цивільного процесуального кодексу України, в якій значною мірою удосконалено питання компенсації судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Чи передбачений за новою редакцією ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу? Чи може суд з власної ініціативи зменшити заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу? Які документи є належними доказами понесених витрат на правничу допомогу? Про ці та інші актуальні питання компенсації витрат на правничу допомогу далі піде мова.

1. Граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу

Відповідно до старої редакції ЦПК України (частини 2 статті 84) граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу встановлювався законом. Так, відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат за правничу допомогу обмежувався 40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правничу допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення �� матеріалами справи в суді.

Відтак, станом на 2017 рік розмір компенсації витрат за правничу допомогу обмежувався Законом на рівні 640 гривень за годину роботи адвоката.

Нова редакція ЦПК України (глава 8) змінює підходи до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. По-перше, у новій редакції відсутня норма щодо обмеження або граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу. По-друге, Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким процесуальні кодекси викладено у новій редакції, Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу у цивільних та адміністративних справах» визнано таким, що втратив чинність.

Відтак, на сьогодні закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Такий підхід видається цілком обґрунтованим з огляду на те, що вартість професійних послуг адвокатів на юридичному ринку у багатьох судових справах у десятки разів перевищує раніше встановлений законом граничний розмір.

2. Співмірність витрат на правничу допомогу

Зміна підходів до питання компенсації витрат на правничу допомогу (відмова від обмеження можливих витрат максимальною сумою) у новій редакції ЦПК, водночас, потребувала запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

У новій редакції ЦПК (частина 4 статті 137) запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у новій редакції ЦПК закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов’язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов’язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не якось іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, що повною мірою відповідає принципу диспозитивності цивільного процесу. Відтак, питання про зменшення неспівмірних витрат на послуги адвоката може бути ініційоване лише іншою стороною процесу.

Враховуючи вказані новели процесуального законодавства, зокрема, право процесуального опонента ініціювати питання про зменшення заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, сторонам договору про надання правничої допомоги потрібно правильно оформляти договір про правничу допомогу, а також документи на його виконання.

Зокрема, з метою зменшення ризику «урізання» понесених витрат на послуги адвоката з ініціативи процесуального опонента стороні судового процесу та її адвокату необхідно: укласти у письмовій формі договір із адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням; включити до договору умови про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення відповідної судової справи (почасова оплата, фіксована сума тощо); включити до договору посилання на реквізити або сторін судової справи, у якій надається правнича допомога; детально фіксувати послуги, які надаються у рамках ведення відповідної судової справи, їх обсяг (витрачений час) та вартість (якщо окремі послуги мають різну вартість); детально фіксувати витрати, які понесені адвокатом у зв’язку із наданням послуг щодо ведення відповідної судової справи (витрати на відрядження, нотаріальні послуги, переклад документів тощо); належно оформляти та зберігати документи, що підтверджують такі витрати; належним чином оформляти платіжні документи під час здійснення оплати послуг адвоката.

Також варто пам’ятати, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право повністю або частково покласти витрати на таку сторону, незалежно від результату розгляду справи (задоволення позову або відмови у позові) (частина 9 статті 141).

Відтак, непрофесійна поведінка представника, адвоката у суді, зокрема, затягування судового процесу шляхом зловживання процесуальними правами, відтепер може мати негативні майнові наслідки для його клієнта у вигляді покладення на клієнта судових витрат його процесуальних опонентів.

3. Докази, які необхідно подати, на підтвердження витрат на правничу допомогу

Новою редакцією ЦПК (частиною 2 статті 137) встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для вирішення апеляційним та касаційним судом питання про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку із переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанції, сторона процесу зобов’язана подавати відповідні докази під час апеляційного та касаційного провадження.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

4. Попередній розрахунок суми судових витрат (витрат на правничу допомогу)

У нової редакції ЦПК України (стаття 134) є вимога до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи. Наслідком невиконання цього обов’язку є залишення позову заяви без руху (стаття 185), а також право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат, крім витрат на сплату судового збору (стаття 134). Попередній розрахунок судових витрат є обов’язковою складов��ю як позовної заяви (стаття 175), так і відзиву (стаття 178).

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У разі істотного збільшення або зменшення заявленої до відшкодування суми судових витрат порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком, сторона повинна довести неможливість передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку або поважність причин зменшення суми.

Іноді на практиці навіть досвідченому юристу (адвокату) досить складно точно спрогнозувати вартість послуг за ведення певної судової справи. Зазвичай, на обсяг юридичних витрат на ведення судової справи впливає не тільки складність справи, правова позиція, обсяг наявних доказів та доказів, які необхідно додатково отримати, а також можлива тривалість процесу, дії процесуальних опонентів, третіх сторін у процесі та, звичайно, дії або бездіяльність суду.

За таких умов, враховуючі нові процесуальні вимоги щодо попереднього розрахунку суми судових витрат, позивачу – ще до подання позову (ініціювання справи), а відповідачу – на початковому етапі справи (одразу після відкриття провадження) необхідно зважено підійти до оцінки обсягу витрат на правничу допомогу за ведення справи в суді відповідної інстанції та врахувати, що істотне збільшення або зменшення фактичних витрат відносно запланованих потребуватиме логічного пояснення (обґрунтування) перед судом.

У частині витрат на правничу допомогу істотне збільшення запланованої суми витрат може пояснюватися процесуальними діями опонентів (особливо, якщо такі дії мають ознаки зловживання процесуальними правами), неодноразовим відкладенням розгляду справи з причин, що не залежали від певної сторони процесу та ін. Істотне зменшення витрат очевидно може бути пов’язане із «раптовим» закінченням процесу (відмова від позову, залишення позову без розгляду, закриття провадження).

5. Забезпечення витрат на правничу допомогу

У новій редакції ЦПК (частині 1 статті 135) запроваджено новий процесуальний інститут забезпечення судових витрат, який має на меті гарантувати відшкодування судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу.

Зокрема, суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу про забезпечення судових витрат.

Відтак, як позивач, так і відповідач, на підставі ухвали суду, може бути зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат. Вказана процедура може бути застосована, якщо є обґрунтовані сумніви у тому, що інша сторона процесу має достатньо коштів або майна для відшкодування судових витрат.

Окрім того, у новій редакції ЦПК (частини 4-7 статті 135) передбачено механізми для забезпечення права на відшкодування судових витрат (витрат на правничу допомогу) для відповідача у специфічних випадках: якщо позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або якщо позов подано іноземцем (іноземною юридичною особою), який не має на території України ні зареєстрованого місця проживання (місцезнаходження), ні майна, достатнього для відшкодування судових витрат. Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Невиконання позивачем ухвали суду про забезпечення судових витрат шляхом внесення відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду є підставою для залишення позову без розгляду за клопотанням відповідача (частина 6 статті 135).

Після вирішення справи по суті, у випадку задоволення позову, суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п’яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.

Опубліковано: "Юрист і Закон", №3, 25 січня 2018 р.