19 жовтня 2015 року на шпальтах українських новинних видань з’явилися гучні заголовки про Віктора Януковича і його скаргу, зареєстровану в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). За інформацією, озвученою британською адвокатською компанією Joseph Hage Aaronson LLP, яка представляє інтереси екс-президента України в Євросуді, Віктор Янукович скаржиться на те, що Держава порушує його право на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі –«Конвенція»); право на життя, а саме – порушення процедурного аспекту цього права, яке, за словами британських адвокатів, полягало в порушенні його права на ефективне розслідування спроби замаху на його життя (стаття 2 Конвенції); а також права не піддаватися дискримінації зважаючи на його політичний статус і думки (стаття 14 Конвенції). Основною, на мою думку, в цьому переліку є скарга, пов’язана з порушенням його права на справедливий суд, як наслідок застосування до нього заочної процедури засудження (In absentia).

На цьому етапі розгляду скарги Віктора Януковича в Європейському суді ця новина означає, що адвокатами, що представляють його інтереси в ЄСПЛ, була підготовлена ​​скарга, що відповідає всім критеріям Регламенту Суду. Тобто, скарга надійшла в Центральний поштовий відділ Суду (куди щодня надходять близько 1500 листів), скарзі був присвоєний номер (507744/15), і далі юрист зі знанням українського законодавства приступив до її вивчення. Це ще не означає, що Суд прийняв скаргу до розгляду. На цьому етапі Суд, теоретично, може запитати у представників екс-президента додаткову інформацію, після чого скарга буде передана на розгляд одного зі складів Суду, якими приймається рішення про її прийнятність або неприйнятність.

Ознайомитися з текстом скарги, зрозуміло, не є можливим, тому можу припустити, що скарги Віктора Януковича на порушення стосовно нього статті 6 Конвенції нерозривно пов’язані з ініційованими відносно нього п’ятьма кримінальними провадженнями за фактами причетності до злочинів під час «Майдану» (це організація перевищення працівниками правоохоронних органів своїх повноважень, що призвело до тяжких наслідків, зокрема, загибелі людей); створення злочинної організації; заволодіння лісовими угіддями Сухолуччя, а також будівлями з землею резиденції «Межигір’я»; заволодінні бюджетними коштами на створення спеціальної телекомунікаційної лінії спецзв’язку для органів державної влади.

Як раніше повідомлялося в ЗМІ, Генеральний прокурор Віктор Шокін 28 липня заявив про початок процедури заочного засудження Януковича. За його словами, 27 липня Печерський районний суд міста Києва визнав правомірність доводів і доказів, наданих співробітниками ГПУ, і почав процедуру заочного засудження екс-президента втікача. Пізніше захист Януковича оскаржив рішення Генпрокуратури про заочне досудове розслідування, проте 11 серпня Апеляційний суд Києва відмовив у розгляді скарги адвокатів Януковича на зазначене рішення ГПУ.

Чи порушує така заочна процедура права Віктора Януковича на справедливий суд в розумінні статті 6 Конвенції та практики ЄСПЛ?

Традиційно, процедури In absentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці Європейського суду були вироблені критерії, яким має відповідати заочне провадження у кримінальних справах. Забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі, є вкрай важливим. Порушення ж положень Конвенції в ході розслідування і судового розгляду у кримінальному провадженні може в майбутньому спричинити перегляд судових рішень, що вступили в законну силу, з урахуванням нових обставин.

До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, у рішенні «Так Лус Домінгеш Феррейра проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що, якщо судове засідання проходить за відсутності підсудного, це саме по собі не є порушенням статті 6 Конвенції. При цьому, у справі «Меденіца проти Швейцарії» Євросуд зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Очевидно, що в більшості випадків заочний розгляд кримінальної справи проводиться всупереч згоді підсудного. Причому він може бути здійснений і тоді, коли він ухиляється від явки до суду незалежно від його місця знаходження, і тоді, коли він знаходиться на території іноземної держави. Заочний судовий розгляд кримінальної справи щодо особи, факт відмови якої від участі в судовому засіданні не доведений, в принципі можливий, але тільки за умови надання особі згодом права на повторний судовий розгляд її справи.

Таким чином, у справі «Айнхорн проти Франції» (рішення від 16 жовтня 2004 року, заява № 71555/01) Євросуд також вказав на те, що саме заочне провадження у кримінальних справах в принципі не суперечить положенням Конвенції, однак за тієї умови, що особі, засудженій заочно, згодом буде надане право на повторний судовий розгляд пред’явлених щодо неї звинувачень, в рамках якого необхідно досліджувати як питання факту, так і питання права.

Відповідно, Печерський районний суд, перш, ніж винести постанову 27 липня про розгляд кримінальної справи за відсутності Януковича, мав з’ясувати, чи мала місце з його боку відмова від присутності в залі судового засідання. Виходячи з висновків Євросуду, Печерському районному суду необхідно було визначити, чи знав екс-президент, що стосовно нього розглядається кримінальна справа, що неминуче передбачає дослідження в ЄСПЛ заходів щодо повідомлення його про минуле судове засідання.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Проте, Європейський суд вважає, що в деяких випадках, незважаючи на відсутність офіційного повідомлення зацікавленої особи, можна стверджувати, що підсудний свідомо ухиляється від присутності в судовому засіданні. Слідуючи висновкам ЄСПЛ у справі «Сейдовіч проти Італії», така ситуація м��же мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

При цьому, державні органи вправі вживати заходи щодо запобігання необґрунтованих відмов підсудних від права бути присутнім у судовому засіданні (справа «Ван Гейзехем проти Бельгії»). Значущим у розумінні практики Євросуду видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо підсудного, який не з’явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду.

Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи.

Крім того, підсудний, що не з’явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника.

У будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки підсудного, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети. І, навпаки, якщо всі зазначені вище вимоги були дотримані представниками держави, підстав для констатації порушення кримінального аспекту статті 6 Конвенції у Європейського суду у справі «Янукович проти України» не буде.