І які з глобальних тенденцій слід врахувати в українському законодавстві.

Україна – лідер у рейтингу держав-порушників права інтелектуальної власності. Такі дані містить опублікований на початку лютого Спеціальний щорічний звіт Міжнародного альянсу інтелектуальної власності щодо захисту прав власності (IIPA – International Intellectual Property Alliance), відомий також як «список 301».

Об’єкти авторського права і суміжних прав поширюються останнім часом здебільшого за допомогою інтернету. Законодавство України щодо охорони таких об’єктів практично не містить необхідних правових інструментів для їх охорони в мережі. Запропоновані на сьогоднішній момент проекти змін до різноманітних законів націлені в основному на зарегулювання сфери, а не на вирішення проблеми. Що необхідно врахувати при відстоюванні своїх авторських прав, і які ще законодавчі прогалини належить заповнити, Forbes роз’яснює Марія Коваль, адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери».

Стрімкий розвиток інформаційних технологій не тільки дозволяє розширювати комунікаційні та бізнес-можливості, але і таїть у собі нові загрози. Захистити авторські права в мережі інтернет стає все важче, оскільки існуючі правові інструменти не відповідають реаліям, а єдиний на сьогодні механізм захисту – ініціювання судового розгляду – не завжди ефективний.

Треба визнати, що в Україні не звикли платити за ліцензоване програмне забезпечення та за легальну аудіо- та відеопродукцію, розміщену в інтернеті. Наприклад, за даними корпорації Microsoft за 2015 рік, майже 85% її продукції, яка використовується в українських державних установах, – неліцензійна.

Мабуть, найбільша проблема в питанні захисту виключних прав у мережі інтернет – визначення порушника прав інтелектуальної власності, яким найчастіше є фізична особа. І якщо до набрання чинності законом України «Про захист персональних даних» фізособу, на яку зареєстрований домен, можна було ідентифікувати за допомогою WHOIS (щоправда, дані часто були недостовірними), то з 2011 року абсолютно вся інформація про власника домену (фізособу) закрита. Всі звернення до провайдера про надання будь-яких відомостей про реєстранта в даний час безрезультатні, будь-які дії щодо домену провайдер готовий здійснити тільки за запитом суду або правоохоронних органів.

Таким чином, у власників виключних прав, інтереси і права яких порушуються в мережі, є можливість звернутися або до суду з позовом до Реєстратора, і в процесі судового розгляду просити суд витребувати у відповідача інформацію про реєстранта, або ж звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою.

Такий механізм захисту своїх прав ось уже п’ять років є незмінним, незважаючи на величезну кількість порушень і необхідність законодавчого закріплення простішого і швидшого способу захисту порушених прав.

Слід зазначити, що в січні 2016 року корпорацією ICANN, яка адмініструє доменні зони верхнього рівня, був прийнятий документ Illustrative Disclosure Framework, яким затверджено низку рекомендацій, відповідно до яких власники виключних прав можуть отримати у провайдерів персональні дані реєстрантів.

Однак отримати доступ у WHOIS до особистої інформації реєстрантів можуть тільки власники (або їх уповноважені представники) виключних прав і лише відносно тих реєстрантів, які звинувачуються в порушенні прав інтелектуальної власності, а саме:

  • коли доменне ім’я порушує права власника товарного знака;
  • коли доменне ім’я відсилає до веб-сайту, на якому порушується авторське право;
  • коли доменне ім’я відсилає до веб-сайту, де порушується право власника товарного знака.

При цьому для отримання даних реєстранта не потрібно ні рішення суду, ні судова повістка, ні наявність цивільного позову, поданого власником виключних прав стосовно реєстранта.

При поданні запиту провайдеру власники виключних прав повинні надати нижчезазначену інформацію:

  • іменний номер реєстрації товарного знака;
  • інформацію, що є достатньою для ідентифікації авторського права;
  • заяву про те, що заявник діє сумлінно;
  • докладні дані про власника (ім’я, контактна інформація).

Після отримання такого запиту від власника виняткових прав провайдер зобов’язаний проінформувати реєстранта про нього, і, залежно від ситуації, або розкрити особисті дані реєстранта, або надати мотивовану відмову.

Таким чином, ICANN відходить від практики абсолютної охорони особистих даних у випадку реального порушення реєстрантом чиїхось виключних прав.

Є надія, що урядовий законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі інтернет», що знаходиться на розгляді в парламенті, буде відповідати позиції ICANN в цьому питанні. В існуючій на сьогоднішній день редакції документа передбачається право суб’єкта авторського і (або) суміжних прав звернутися до власника веб-сайту або постачальника послуг хостингу зі скаргою, яка містить вимогу про видалення або позбавлення можливості доступу до інформації, що порушує його авторське або суміжні права.

Поряд з поданням такої скарги передбачена можливість направити власнику веб-сайту запит про надання даних про користувача, який розмістив на веб-сайті інформацію, що порушує авторське та (або) суміжні права, а постачальнику послуг хостингу – про власника веб-сайту.

При ініціюванні судового розгляду чималою проблемою в сфері захисту інтелектуальної власності в мережі інтернет є також факт доведення порушення прав.

Природно, що якщо б можна було просто роздрукувати сторінку з інтернету, і, завіривши її нотаріально, надати як протокол огляду доказів – проблема вирішувалася б елементарно. Проте у зв’язку з тим, що в Україні такий механізм не діє, доводиться вдаватися до послуг зарубіжних нотаріусів.

Якщо ж говорити про сайти з піратським аудіо- та відеоконтентом, серйозною проблемою є те, що переважна більшість таких ресурсів мають зарубіжну «прописку». І хоча багато «піратів» навіть перенесли свої сервери в Україну, величезна кількість сайтів і доменів зареєстрована за її межами.

У таких ситуаціях необхідно звертатися в суди тієї країни, де зареєстрований відповідач, тобто реєстрант. Природно, не всі власники виключних прав, які знаходяться в Україні, можуть собі дозволити ініціювати подібні судові процеси в іноземних державах.

Крім величезної кількості порушень авторського права, актуальним для мережі інтернет є і питання порушення інтелектуальних прав на товарні знаки (торгові марки) для товарів і послуг. Більша частина таких порушень припадає, безумовно, на використання чужих товарних знаків у доменах. З огляду на те, що під час реєстрації доменів (крім доменів .ua) в Україні не потрібна наявність у реєстранта виключних прав ін��електуальної власності, зареєструвати домен з використанням чужого товарного знака або схожого з ним не становить труднощів. Цим активно користується велика кількість реєстрантів-фізосіб.

При цьому ні адміністратор, ні реєстратор доменних імен, знову ж таки, ніякої відповідальності за такі реєстрації доменів не несуть, посилаючись на те, що вони не мають ні можливості, ні повноважень проводити експертизи порушення прав третіх осіб.

У подібній ситуації стає очевидним, що наявна в Україні нормативна база, що стосується захисту прав інтелектуальної власності в мережі інтернет, застаріла, і абсолютно не відповідає стрімкому розвитку інформаційних технологій. Відповідно необхідно якомога оперативніше вносити зміни в чинне вітчизняне законодавство.