Минулого тижня Верховна рада прийняла за основу законопроект №3555, яким запроваджується спеціальна процедура добровільної фінансової реструктуризації корпоративних боржників.

На відміну від процедур, передбачених законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 1992 року (далі – «Закон про банкрутство»), процедура фінансової реструктуризації буде грунтуватися на договорі між боржником та залученими кредиторами. Суперечки, що виникають у цьому контексті, вирішуватимуться в арбітражі в рамках спеціального арбітражного регламенту.

У процедурі фінансової реструктуризації мають право брати участь тільки фінансові установи, які є кредиторами боржника. Узгодженість їхніх дій повинна забезпечуватися підписанням рамкового договору, який підлягає схваленню Нацбанком.

Для участі у добровільній реструктуризації позичальнику необхідно подати заявку до секретаріату наглядової ради, що є координаційним органом з питань організації та проведення процедури фінансової реструктуризації. Для запуску процедури потрібна згода не менше трьох кредиторів, які є сторонами рамкового договору, або одного, який володіє понад 25% боргу.

По суті, мова йде про процедуру альтернативної санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство, яка передбачена в ст. 6 Закону «Про банкрутство». На практиці для боржника початок процедури фінансової реструктуризації – це можливість домогтися того, щоб суд зупинив провадження у справі про банкрутство (якщо заяву про банкрутство на той момент вже було подано).

Крім того, це можливість скористатися перевагами мораторію, що вводиться. В рамках такого мораторію забороняється звертати стягнення на майно боржника, виконувати вимоги кредиторів, нараховувати неустойку або інші фінансові санкції. Правда, дія мораторію буде поширюватися тільки на залучених кредиторів.

Ще один позитивний момент – законопроект передбачає особливий податковий режим при оподаткуванні ряду операцій, пов’язаних з проведенням процедури.

У той же час ступінь готовності законопроекту до застосування в українському правовому полі ще далека від ідеальної.

По-перше, недобросовісний боржник може скористатися вищевказаними перевагами для затягування вже розпочатої процедури банкрутства. Так, в законопроекті відсутні чіткі критерії, при виконанні яких боржник матиме право на реструктуризацію.

До того ж, використовувані в законопроекті терміни «критичне фінансове становище» та «перспективна господарська діяльність» є розпливчатими та неконкретними.

По-друге, на етапі обговорення даного законопроекту залученими експертами обґрунтовано критикувалися положення, згідно з якими справи про досудову санацію до початку процедури банкрутства будуть розглядатися Київським апеляційним господарським судом як судом першої інстанції.

Така радикальна зміна принципів підсудності судових справ та спрощення процедури їх розгляду (оскарження) несе в собі потенційну загрозу легалізації корупційних діянь. Недостатньо врегульованим є і статус арбітражу, що загрожує майбутніми проблемами з визнанням та виконанням його рішень.

При цьому термін дії закону України «Про фінансової реструктуризації» передбачається встановити на три роки з дати набрання ним чинності.

Такий термін дозволить оцінити успішність проведення процедури фінансової реструктуризації в Україні та порівняти результати з досвідом інших країн. Якщо вони будуть позитивними, термін дії закону можна буде продовжити. В іншому випадку, він припинить своє існування.