Запропонована Кабінетом міністрів України «Стратегія розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення на період до 2020 року» носить декларативний характер і її ефективність буде залежати від змісту законів і підзаконних актів, які будуть розроблятися на виконання цієї стратегії.

Таку думку агентству «Інтерфакс-Україна» висловив партнер юридичної фірми «Ілляшев та Партнери» Максим Копейчиков.

За його словами, сама стратегія не може давати додаткових повноважень, оскільки це документ, який визначає напрями розвитку. Наслідком реалізації стратегії, на думку М. Копейчикова, може бути розробка нового законодавства, зокрема і такого, що надає додаткові повноваження Державній службі фінансового моніторингу (Держфінмоніторинг). Разом з тим, М. Копейчиков вважає, що в даний час повноваження Держфінмоніторингу і без цього досить широкі, зокрема, завдяки можливості блокування банківських переказів і практично безперешкодному доступу до документів, що містять банківську таємницю.

На думку юриста, існує велика ймовірність того, що розроблені на виконання стратегії нормативні акти стануть для влади потужним інструментом тиску на бізнес.

«Іншими словами – чи будуть ці нормативні акти розроблятися як караючий меч для бізнесу та інструмент тотального контролю «великого брата», або ж будуть передбачені механізми, що обмежують можливість втручання держави в підприємницьку діяльність і приватне життя, що встановлюють відповідальність представників держави за неправомірні дії, у що віриться слабо», − зазначив М. Копейчиков.

Як приклад він навів той факт, що в даний час подібний за змістом закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового ураження», прийнятий восени 2014 року, активно використовують для доступу до банківської таємниці, яка зараз перетворилася в Україні на умовність «завдяки», серед іншого, цьому закону.

«Дію закону в окремих випадках можна назвати досить ефективною – не становить особливих труднощів знайти в пресі згадки про те, що завдяки злагодженим діям Держфінмоніторингу було зупинене виведення грошових коштів, що належать людям або компаніям, близьким до попередньої влади. Проте той самий Держфінмоніторинг не побачив проблеми у виведенні коштів людьми, близькими до влади. Я маю на увазі широко висвітлюваний у пресі випадок з великим платежем за кордон однією особою, яка вважається близькою до одного з нинішніх міністрів», − зазначив юрист.

«До цього закону повною мірою застосовується спільне для українського законодавства правило, що якість самого закону визначального значення не має, все залежить від того, хто і як його виконує. Тобто закон залишається інструментом політичного тиску, оскільки реально незалежний орган, діяльність якого була б спрямована на виконання норм закону, існує лише формально», − додав М. Копейчиков.

Як повідомлялося, розпорядженням № 1407-р від 30 грудня 2015 року уряд схвалив «Стратегію розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення на період до 2020 року».

Мета стратегії – законодавче, організаційне та інституційне вдосконалення, забезпечення стабільного функціонування національної системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та інше.