Міжнародний валютний фонд опублікував на своєму сайті звіт по Україні № 16/25 (січень 2016 г.) «Звіт з технічної допомоги: зменшення внесків до фондів соціального забезпечення та вдосконалення системи оподаткування корпорацій і малих підприємств». Звіт пропонує знизити ставку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та компенсувати можливі втрати державного бюджету України, пов’язані з таким зменшенням, серед іншого, за рахунок збільшення ставки податку на додану вартість з 20 до 21% і скасування ряду пільг з цього податку. Зокрема, пункт 65 вищезазначеного Звіту фактично пропонує скасувати пільгову ставку податку на додану вартість, встановлену для лікарських засобів, шляхом підвищення діючої ставки в розмірі 7% до рівня пропонованої в Звіті ставки в розмірі 21%.

Нагадаємо, що згідно з підпунктом «в» пункту 193.1 статті 193 чинної редакції Податкового кодексу України поряд із загальною ставкою податку на додану вартість в розмірі 20% передбачена спеціальна ставка 7% для операцій з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів , які внесені до Державного реєстру лікарських засобів.

Виходячи з формулювань, викладених у Звіті Міжнародного валютного фонду, пропонується виключити вищевказану норму Податкового кодексу України, тобто поширити загальну ставку податку на додану вартість в розмірі 21% як на операції з імпорту лікарських засобів в Україну, так і на операції з постачання лікарських засобів на території України (незалежно від того, кому буде здійснюватися така поставка – суб’єктам господарювання або ж фізичним особам).

Оскільки ставка податку на додану вартість прямо впливає на ціну товару (в даному випадку лікарських засобів) для кінцевого споживача, збільшення ставки даного податку в цілому спричинить значне підвищення вартості лікарських засобів по всьому ланцюжку поставки: від імпортера до дистриб’ютора, від дистриб’ютора до аптеки, і від аптеки до кінцевого споживача (пересічного громадянина України).

Більш того, збільшення ставки податку на додану вартість при імпорті покладе додатковий тягар на компанії-імпортери, які на виконання вимог пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України зобов’язані сплачувати податок на додану вартість “живими грошима” в державний бюджет не пізніше дня подачі імпортної митної декларації.

За різними оцінками економістів, триразове підвищення ставки податку на додану вартість на лікарські засоби збільшить підсумкову вартість даної продукції для кінцевого споживача (звичайного громадянина України) від 30% до 50% (за рахунок застосування націнок на кожній ланці ланцюга постачання).

Оскільки вищезгаданий Звіт Міжнародного валютного фонду не містить будь-яких згадок про можливі пільги для певних категорій лікарських засобів, імовірно, в разі імплементації рекомендації, викладеної в Звіті, підвищення цін на лікарські засоби торкнеться всі верстви населення, а також фармацевтичну галузь в цілому.

З урахуванням фінансової ситуації в країні, навряд чи таке законодавче рішення буде відповідати положенням підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, які в якості одного з основних принципів податкового законодавства вказують соціальну справедливість, тобто відповідність податків і зборів рівнем платоспроможності платників податків.

Варто висловити сумніви щодо того, чи дозволить збільшення ставки податку на додану вартість на лікарські засоби досягти заявленої Міжнародним валютним фондом мети у вигляді збільшення надходжень до державного бюджету України близько 20 млрд грн.

Звісно ж більш імовірним є те, що підвищення цін на лікарські засоби в півтора рази, обумовлене скасуванням пільг з податку на додану вартість, зробить навіть життєво необхідні ліки малодоступними для пацієнтів.

У свою чергу, зниження попиту на лікарські засоби призведе до скорочення фармацевтичного ринку України, що нівелює прогнозований Міжнародним валютним фондом позитивний ефект для бюджету у вигляді додаткових надходжень від податку на додану вартість на поставку лікарських препаратів.

Слід зазначити, що ідея скасування пільги з податку на додану вартість щодо лікарських засобів раніше була висунута Міністерством фінансів України в проекті закону про податкову реформу 2015 року. Проте в тому числі з урахуванням аргументації фармацевтичної спільноти Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII (яким були внесені зміни до Податкового кодексу України в рамках реалізації податкової реформи) зберіг цю пільгу.

Практика надання пільг щодо поставок лікарських засобів є досить поширеною в країнах Європейського Союзу. Згідно з даними з публічних джерел станом на 2016 року більшість цих країн використовують ставку податку на додану вартість, яка застосовується до лікарських засобів, набагато нижче, ніж 21%, рекомендований Міжнародним валютним фондом для України. Більш того, в ряді країн Європейського Союзу застосовується додатково знижена ставка податку для окремих категорій лікарських засобів.

Необхідно відзначити, що навіть у тих країнах, де поставка лікарських препаратів обкладається загальної ставкою податку на додану вартість, яка застосовується до поставок інших товарів, для окремих категорій лікарських засобів передбачені істотно знижені ставки.

Наприклад, в Австрії, Чехії, Фінляндії, Словаччини застосовується ставка податку на додану вартість в розмірі 10% для всіх лікарських засобів, в Естонії – 9%, в Польщі – 8%, в Хорватії – 5% для рецептурних препаратів, на Кіпрі, в Литві, Угорщині – 5% для всіх лікарських препаратів, у Великобританії – 0% для всіх препаратів, у Франції для окремих категорій лікарських засобів передбачена ставка в розмірі 2,1%, в Іспанії – в розмірі 4%, в Португалії, Греції та Нідерландах – 6%.

Також примітно, що в США (де немає класичного податку на додану вартість і замість нього застосовується подібний податок з обороту – «sales tax») в більшості штатів надана пільга щодо поставок рецептурних лікарських препаратів (поставки таких препаратів кінцевим споживачам звільняються від податку з обороту).

Окремою важливою складовою проблеми лікарського забезпечення населення розвинених країн є державна система компенсації, яка в нашій країні залишається на зародковому рівні.

Тому всім нам як споживачам лікарських засобів залишається висловити надію, що наш законодавець, приймаючи рекомендації Міжнародного валютного фонду про встановлення ставки податку на додану вартість на лікарські засоби в розмірі 21%, прийме зважене рішення, як мінімум передбачивши збереження пільги для лікарських засобів першої необхідності (що цілком відповідає практиці країн Європейського Союзу та США).