Восени 2011 року в дочірніх компаніях «Газпрому» в ЄС, а також в офісах декількох європейських трейдерів, що мали справу з «Газпромом», пройшли раптові обшуки. Через рік після такого різкого старту Єврокомісія офіційно розпочала розслідування проти «Газпрому». До недавнього часу, однак, розслідування просувалося не надто динамічно; постійно циркулювали чутки про можливе мировій угоді.

Приміром, в 2003 році Єврокомісія та «Газпром» вже досягали угоди з питання спроби ізолювання ринку Італії. Подібна угода можна було б укласти і тепер. Однак у березні 2014 Росія анексувала Крим, і мирні переговори були перервані.

Єврокомісія потрапила в патову ситуацію: як укладення мирової угоди, так і пред’явлення обвинувачення «Газпрому» в цей момент могли викликати звинувачення в політичній заангажованості. Ситуація зависла до листопада 2014 року, коли посаду єврокомісара з питань конкуренції зайняла датчанка Маргрете Вестагер.

На відміну від свого попередника Хоакіна Альмунії, пані Вестагер не раз займала досить жорстку позицію щодо мирного врегулювання будь-яких подібних суперечок. Приміром, у березневому інтерв’ю FT вона заявила, що «важливо не звикати до мирових угод. Вони набагато швидше і зручніше, і всі можуть рухатися далі, але випадок для створення прецеденту все одно повинен представитися, і наші судді і суди повинні цим зайнятися».

Тому з листопада 2014 розслідування відносно «Газпрому» активізувалося. 22 квітня Єврокомісія направила «Газпрому» statement of objections – офіційне «звинувачення» у порушенні антимонопольного законодавства. Термін на відповідь «Газпрому» був наданий до 28 вересня, після чого може бути проведено усне слухання і винесено рішення. Несподівано, за тиждень до кінцевого терміну – 21 вересня, заступник голови правління «Газпрому» Олександр Медведєв оголосив, що компанія направила Єврокомісії формальні пропозиції щодо мирного врегулювання спору.

Більше того, у вересні «Газпром» вперше взяв участь в торгах на спотовому ринку, що саме по собі суперечить його багаторічної політиці виправдання довгострокових контрактів як нібито єдино можливих в газових поставках.

Якщо мирову угоду все ж таки відбудеться, варто очікувати, що «Газпром» в обмін на зняття штрафів (які можуть досягати декількох мільярдів євро) відмовиться від політики ізоляції ринків. Що ж стосується маніпулювання цінами, то результат обговорення цієї теми передбачити поки важко.

У чому суть претензій Єврокомісії?

«Газпром» – очевидний монополіст на газових ринках ЄС. У деяких країнах поменше його частка в імпорті газу сягає практично 100%. Але саме по собі монопольне становище, як в Україні, так і в ЄС, не є порушенням закону: порушенням є лише зловживання ним.

Суть претензій Комісії зводиться до того, що «Газпром» використовує своє монопольне становище для того, щоб «замкнути» або «фрагментувати» ринки країн-членів ЄС, після чого маніпулювати ціною на окремих ринках: Болгарії, Чехії, Естонії, Угорщини, Латвії, Литви, Польщі та Словаччини.

У той час як законодавство ЄС прагне об’єднати газові ринки країн-членів в єдине торговий простір, «Газпром» споруджує стіни на кордонах цих країн і створює в кожній з них свій маленький ринок, на якому він може диктувати свої умови.

«Газпром», на думку Єврокомісії, досягає цього наступним способом.

Перш за все, контракти з «Газпромом» тим чи іншим способом забороняють експорт газу за межі країни, в яку він його постачав. Тобто, якщо польська PGNiG купить газу у «Газпрому» трохи більше, ніж їй потрібно, вона не може продати паливо нікому за межами Польщі. Тим самим польський ринок газу замикається.

Замкнув окремі ринки, «Газпром» може управляти цінами на газ на них. Зрозуміло, що, крім власне економічних цілей, російський газовий монополіст тим самим може здійснювати потужний політичний вплив на окремі країни ЄС, підтримуючи дружні РФ режими і створюючи економічні проблеми для ворожих.

Газ як джерело енергії пронизує всю економіку сучасної країни і найменші коливання його ціни роблять величезний і негайний ефект. Єврокомісія атакувала обидві складові газової політики «Газпрому» одночасно: як ціноутворення, так і ізоляцію ринків.

На думку Комісії, фрагментація ринків навіть сама по собі вже розглядається як порушення. У той же час різні ціни на газ для різних країн самі по собі порушенням не є: є об’єктивні чинники, які обумовлюють різницю в цінах. Проблема виникає тільки тоді, коли «Газпром» маніпулює цими цінами у відриві від економічних чинників і встановлює ціни довільно (або політично мотивоване).

Зрозуміло, що доведення несправедливості цін саме по собі надзвичайно складне заняття, з урахуванням величезної маси факторів ціноутворення, які потрібно враховувати. Відповідно, для Комісії, рішення якої можна оскаржити в суді, шанс програти «Газпрому» в такому політично ангажованому справі також досить великий.

Чим все це загрожує Україні? Безумовно, рішення Єврокомісії про визнання «Газпрому» порушником або досягнення з ним мирової угоди не матиме прямого ефекту в Україні, поки ми не вступимо в ЄС.

Однак поразка «Газпрому» в антимонопольному розслідуванні може мати для нас важливі непрямі наслідки. По-перше, нарешті вирішиться проблема з реверсом зі Словаччини та інших європейських країн: ми безперешкодно зможемо купувати газ по реверсу без заперечень з боку «Газпрому». По-друге, більш тісне об’єднання європейського газового ринку означає, що «Газпром» практично втратить на ньому як політичні, так і економічні важелі. Відповідно, проросійські уряди і групи впливу будуть створювати для України набагато менше проблем в реалізації якихось спільних з ЄС програм. Також очевидно, що поразка «Газпрому» безпосередньо позначиться на ціні на газ і для України. По-третє, якщо Вестагер переграє «Газпром» в антимонопольному питанні, це буде означати, що ЄС займає набагато більш жорстку позицію щодо застосування європейського законодавства до іноземних компаній. Як сказала Вестагер, «всі компанії, які працюють на ринку ЄС, європейські чи ні, повинні грати за правилами Євросоюзу».

Відповідно, такий же жорсткої позиції варто очікувати і щодо реалізації Третього енергетичного пакету, який, грубо кажучи, забороняє постачальникам газу володіти трубопроводами. Реалізація Третього енергетичного пакету надійно поховає всі «південні» проекти «Газпрому» про постачання газу в Європу по дну Чорного моря за допомогою власного трубопроводу.

Будь-який проект будівництва трубопроводу тепер повинен буде мати в учасниках європейських інвесторів. Нарешті, у квітні 2015 року Україна почала власне антимонопольне розслідування відносно «Газпрому». Безумовно, вона буде приймати до уваги висновки європейських колег, що збільшує наші шанси на успіх.