Продовження лібералізації валютного ринку

У рамках політики поступової лібералізації Національний банк України («НБУ») вніс ряд змін до чинного валютного законодавства. Відповідні зміни, затверджені Постановами НБУ № 372 від 18 серпня 2016 року та № 375 від 23 серпня 2016 року, які набули чинності 18 серпня та 01 вересня 2016 року відповідно.

Скасовано вимогу стосовно необхідності отримання українськими імпортерами актів цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків (ДП «Держзовнішінформ) для здійснення розрахунків за послуги (а також роботи, права інтелектуальної власності), придбані у нерезидента на суму понад 50 000 євро.

Дозволено скорочення термінів повернення резидентом, який не є банком, кредиту або позики в іноземній валюті нерезиденту з метою реструктуризації заборгованості, при якій вимоги за основною сумою кредиту або позики зараховуються як додатковий внесок нерезидента до статутного капіталу резидента. Формально дане положення буде діяти до 14 вересня 2016 року, тобто до припинення дії чинної «антикризової» Постанови НБУ № 342, але вірогідно що воно буде внесено і до нової
«антикризової» постанови.

Вимога щодо формування банками реєстру і отримання погодження НБУ для здійснення авансових платежів за імпорт товару, загальна вартість якого перевищує 50 000 дол. США (або еквівалент), залишилася. Але відтепер банкам дозволено надсилати на погодження до НБУ інформацію про дві і більше такі операції резидента з одним і тим самим нерезидентом для підтвердження можливості їх здійснення. Раніше діяло обмеження щодо подання на підтвердження лише однієї такої операції на день.

Нагадаємо, що раніше НБУ продовжив граничний термін для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів з 90 днів до 120 днів, пом'якшив умови проведення авансових платежів, зменшив облікову ставку з 16,5% до 15,5% та дозволив населенню міняти валюту обсягом до 150 000 гривень без надання паспорту.

Введення індикаторів ризикової фінансової операції

Одночасно із введенням вищевказаних заходів щодо лібералізації, введено вимогу до банків щодо здійснення додаткової перевірки клієнта та додаткових документів (інформації) про фінансові операції з наявними індикаторами ризикової фінансової операції. За результатами такої перевірки банки можуть відмовити клієнту в проведенні фінансових операцій. Постанова НБУ № 369 від 15 серпня 2016 року визначає, зокрема, такі індикатори ризикової фінансової операції, inter alia:

  • невідповідність суті фінансових операцій змісту діяльності клієнта/контрагента або звичайній діяльності клієнта;
  • перерахування коштів за договором за межі України на користь третьої сторони;
    перерахування коштів за договором здійснюються:
    • поручителем на підставі договорів поруки;
    • на користь сторони, що набула права в результаті відступлення права вимоги в зобов'язанні;
    • стороною, що набула зобов'язання в результаті переведення боргу;
    • з використанням зарахування зустрічних однорідних вимог;
  • надання резиденту-позичальнику кредиту/позики шляхом сплати нерезидентом-кредитором коштів за зобов'язаннями цього резидента перед нерезидентом-експортером без зарахування суми кредиту/позики на рахунок резидента в банку;
  • учасник фінансової операції зареєстрований в державі, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;
  • фінансова операція з повернення іноземному інвестору дивідендів;
  • перерахування коштів постійним представництвом нерезидента на рахунок такого нерезидента;
  • інші ознаки ризикової фінансової операції (на розсуд банку).

Вимоги Положення № 369 не поширюються на фінансові операції (крім купівлі/перерахування іноземної валюти за межі України з метою повернення іноземному інвестору дивідендів), що здійснюються, зокрема:

  • на користь держави або під державні гарантії;
  • резидентами з міжнародними фінансовими організаціями, членом яких є Україна; або в рамках міжнародних договорів України;
  • на виконання договорів, укладених резидентами з міжнародними компаніями (уключаючи їх дочірні та афілійовані компанії), включеними до списку 2000 найбільших публічних компаній світу (Forbes Global 2000);
  • на суму, що не перевищує 150000 гривень (або еквіваленту), тощо.