За 10 років з України вивели більше $ 116 млрд, і ця тенденція зберігається. Юрист Галина Мельник розповідає про схеми, які використовуються для виведення грошових коштів з України.

Нещодавно була опублікована доповідь Global Financial Integrity на тему «Незаконне вивезення капіталу з країн». Автори доповіді стверджують, що за 10 років (2004-2013) з нашої країни за кордон було виведено більше $ 116 млрд.

Бюджет-годувальник

Слід розуміти, що активність процесу виведення капіталу залежить від загальної ситуації в країні. У 2011-2012 роках, наприклад, пік активності виведення капіталів варто пов’язувати з тим, що, незважаючи на те, що країною правила «Сім’я» Януковича, все ж було зростання економіки. Україна готувалася до проведення фінальної частини Євро-2012, більшість громадян мали роботу, спостерігався приплив інвестицій. Варто відзначити, що найбільша активність виведення українських капіталів за кордон збігається з періодом різкого підвищення рівня зовнішнього боргу нашої країни. Наприклад, в 2008 році державний борг України збільшився на $ 20 млрд, у 2011 році – на $ 14 млрд, у 2012 році – на $ 9 млрд. І це є не прямим, але все ж підтвердженням того, що частина виведених активів – це вкрадені бюджетні кошти.

Офшор-помічник

Найбільш популярною легальною схемою для виведення великого капіталу є використання офшорних компаній. Для подібних цілей досить часто вдаються до застосування договорів позики, в яких позичальником виступає резидент України, а позикодавець – особа що, як правило, зареєстрована у країні з низькою ставкою податку на прибуток, а також має договір про уникнення подвійного оподаткування з Україною (наприклад, Кіпр). Модель з позиками, як правило, використовується у випадку, коли українському бізнесу необхідно фінансування (наприклад, на початковому етапі роботи компанії, для покупки активів тощо). Слід зазначити, що законодавством України передбачена максимально можлива процентна ставка за договором позики у розмірі 11% річних, що дозволяє щорічно виводити за кордон 11% від величини запозиченої суми. Процентні платежі не тільки зменшують базу оподаткування податком на прибуток в Україні, а й обкладаються пільговою ставкою українського податку у джерела в силу положень договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною і, наприклад, Кіпром. Примітно, що на Кіпрі податковий тягар на отримані відсотки знижується як за рахунок того, що кіпрська ставка податку на прибуток нижче української, так і за рахунок створення витрат кіпрської компанії на «класичні» офшори (Беліз, Британські Віргінські Острови тощо), наприклад, в якості плати за послуги та виплати відсотків по позиках. Впровадження Кіпру як проміжної юрисдикції (замість прямих виплат на “класичний” офшор з України) використовується в цілях застосування пільгової ставки податку у джерела (при прямій виплаті на офшор така ставка склала б 15%, в той час як виплати відсотків на Кіпрі обкладаються тільки 2 %).

Гра на роялті

Якщо бізнес існує вже кілька років і немає необхідності в залученні інвестицій, для виведення накопиченої в Україні прибутку за кордон досить часто використовується механізм виплати роялті. Для подібних цілей реєструється торгова марка на “класичному” офшорі, що видає ліцензію на її використання компаніям, інкорпорованим в країнах з пільговим режимом оподаткування роялті, а також мають договір про уникнення подвійного оподаткування з Україною, яким передбачені знижені ставки податку на репатріацію роялті. Знову ж таки, до таких країн можна віднести Кіпр. Кіпрська компанія, що володіє правами на торгову марку на підставі ліцензії, видає субліцензію української компанії. Ставка українського податку у джерела на роялті становить 5% (при цьому пряма виплата роялті на офшор обкладається 15% податку у джерела). Як і відсотки, роялті також зменшують базу оподаткування в Україні.

Купи послугу

Також активно використовуються договори з нерезидентами на надання послуг. Зокрема, мова йде про покупку маркетингових досліджень і оплаті послуг агентів з пошуку контрагентів. Обидва варіанти не передбачають сплати ПДВ в Україні і дозволяють завищувати видаткову базу вітчизняних компаній. Як правило, подібні послуги надають особи, афілійовані з українськими компаніями. Одним з мінусів подібних схем є встановлені законодавством обмеження суми подібних угод: вони не повинні перевищувати 50 000 євро на рік, в іншому випадку держава проводитиме цінову експертизу укладених договорів (слід зазначити, що подібні обмеження застосовуються і до роялті).

Все в офшор

Примітно, що вивести кошти за кордон можуть не тільки українські компанії, а й пересічні українці. Для цього нашим співвітчизникам достатньо стати засновником офшорній компанії, яка братиме участь у викладених вище схемах. Формально придбання резидентом України частки в іноземній компанії є інвестицією за кордон і вимагає отримання ліцензії НБУ. Обійти цю бюрократичну перепону досить просто: необхідно, щоб акції іноземної компанії були отримані безкоштовно. Для цього достатньо, щоб нерезидент подарував фізичній особі акції офшорної компанії-«пустушки», вартість яких не перевищує кілька євро (що позбавить громадянина від необхідності декларувати факт подарунку). Після встановлення контролю над цією компанією її використовують для реалізації раніше описаних законних схем виведення коштів за кордон. Акумульований на офшорі прибуток найчастіше використовують у вигляді оплат закордонних витрат українських громадян безпосередньо з карткових рахунків офшорних компаній (наприклад, обґрунтовуючи такі витрати здійсненням українським громадянином представницьких функцій від імені даної компанії).

Новітня історія

Варто відзначити, що відтік капіталу з країни спостерігався і в 2014-2015 рр., які не вивчались авторами доповіді. У 2014 році активність виведення капіталу варто пов’язувати з початком конфлікту по Криму та ситуацією на частини територій Донецької та Луганської областей. Тоді багато наших співгромадян налаштовувалися на самий песимістичний сценарій розвитку ситуації в країні, тому і відтік коштів був колосальний. Заможні українці намагалися виводити свої фінанси, навіть незважаючи на великі труднощі і втрати частини капіталу. Але різка хвиля відтоку капіталу припинилася, як тільки ситуація в країні дещо стабілізувалася.

Безумовно, в перспективі тенденція виведення капіталу збережеться. У країні криза, занепад економіки, що тільки підігріває бажання громадян вивести активи за кордон. При цьому номінальні величини виведених капіталів будуть зменшуватися в силу зниження доходів як громадян, так і компаній. Подальша активність виведення капіталів буде цілком залежати від розвитку ситуації в країні.