Протягом поточного тижня міністерства звітують про роботу, виконану за рік. І Міністерство внутрішніх справ не виняток.

Найбільш видимою частиною реформи правоохоронної системи є саме зміна її структури в МВС. Так, міліція складалася з кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, судової міліції, спеціальної міліції, міліції внутрішньої безпеки та міліції особливого призначення. У структуру ж поліції, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», входить патрульна поліція, органи досудового розслідування, поліція охорони, спеціальна поліція, кримінальна поліція та поліція особливого призначення.

Таким чином, судові підрозділи та підрозділи внутрішньої безпеки МВС скасовані.

Функції автомобільної інспекції та міліції громадської безпеки об’єднує в собі патрульна поліція. Крім того, в системі поліції можуть створюватися науково-дослідні установи та установи забезпечення.

Судячи з усього, законодавець хоче змінити психологію, яка дісталася українській міліції з радянського тоталітарного минулого, і, на жаль, довгі роки практично не змінювалася, зробити її більш цивілізованою, як у розвинених країнах Заходу.

Всі ми добре пам’ятаємо Євромайдан і звірства співробітників «Беркута» та інших «правоохоронних» органів «біло-блакитної» влади. Тому варто відзначити зміни, які стосуються лімітування використання правоохоронцями фізичної сили і спеціальних засобів. Зокрема, Закон прямо забороняє поліцейським наносити удари гумовими (пластиковими) кийками по голові, шиї, ключичній області, статевих органах, попереку (куприку) і в живіт. При застосуванні засобів, оснащених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, заборонено здійснювати прицільну стрілянину по людях, заборонено застосовувати водомети при температурі повітря нижче 10°C, застосовувати засоби примусової зупинки транспорту, застосовувати наручники більше 2:00 безперервного використання або без ослаблення їх тиску.

Важливою є і поява такої функції як поліцейська опіка. Якось у Німеччині, під час Чемпіонату світу з футболу-2006, при виникненні проблемної ситуації з відміною поїзда, німецький поліцейський сам зголосився допомогти мені, і, доклавши всіляких зусиль для вирішення цієї транспортної проблеми, витративши, щонайменше, півгодини свого часу, дійсно допоміг мені продовжити подорож. Для українських громадян це є досить незвичним. Сподіваюся, що саме про рух у бік створення правоохоронного органу, основною функцією якого буде допомога українському суспільству та гостям країни всіма можливими і законними способами, свідчить поява такої новації в Україні, як поліцейська опіка.

Проте одними з найважливіших змін стали нововведення в питанні призначення і звільнення правоохоронців. На відміну від колишньої системи в МВС, коли всі керівники міліції призначалися і звільнялися суто на підставі рішень міліцейського начальства, тепер, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», в органів місцевого самоврядування з’явилися важелі впливу на керівництво поліції на національному рівні та керівництво поліції на місцях.

Зокрема, депутати місцевих рад своїм рішенням у 2/3 голосів мають повноваження прийняти резолюцію недовіри керівнику відповідного органу (підрозділу) поліції, що є підставою для звільнення його від займаної посади.

Однак не безумовною, але підставою для прийняття такого рішення вищим керівником відповідного органу поліції. У той же час, ігнорування резолюції недовіри з боку керівництва поліції, обранці можуть «перемогти» прийняттям повторного рішення про недовіру, але вже ¾ голосів ради. А ось таке рішення вже вважається остаточним і підлягає обов’язковому виконанню у триденний строк з дня його прийняття.