Земельний податок

У зв’язку зі змінами, внесеними до Податкового кодексу України Законом від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, були збільшені граничні показники ставок земельного податку. Якщо раніше діяла редакція, що встановлювала фіксований розмір земельного податку у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, то згідно з внесеними змінами ставка податку на землю може становити до 3% (за винятком сільськогосподарських угідь та земель загального користування). Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12% від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної власності).

Граничний розмір ставки земельного податку за землі сільськогосподарських угідь був також значно збільшений. Якщо раніше такий розмір був фіксованим та встановлювався у розмірі (а) 0,1% від нормативної грошової оцінки землі – для ріллів, сіножатей та пасовищ, та (б) 0,03% від нормативної грошової оцінки землі – для багаторічних насаджень, то згідно внесеним змінам розмір земельного податку для сільськогосподарських угідь може становити до 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Конкретний розмір земельного податку, так само як і пільги по його сплаті, встановлюється рішенням місцевої ради. Відповідно до п. 12.3.4 Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс) таке рішення місцевої ради має бути офіційно оприлюднений до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування місцевих податків та зборів або змін, що встановлюються. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Такий підхід зобов’язує місцеві ради щороку приймати рішення про встановлення ставок та пільг по сплаті земельного податку.

Так, наприклад, розмір земельного податку у м. Києві встановлений рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві» від 23.06.2011 року № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 року) (далі – Рішення). Відповідно до даного Рішення у 2016 році в місті Києві земельний податок встановлений у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні юридичних осіб (крім державної та комунальної форм власності), встановлюється у розмірі 3% від їхньої нормативної грошової оцінки.

У разі, якщо місцева рада або рада об’єднаних територіальних громад, створених відповідно до закону та перспективним планом формування територіальних громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, такі податки до моменту прийняття рішення справляються виходячи з норм Податкового кодексу із застосуванням ставок, що діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Поки складно оцінити, як на практиці буде працювати такий підхід, однак видається, що місцева влада з метою наповнення місцевого бюджету може бути зацікавлена у збільшенні ставок земельного податку. Крім того, можливі випадки приватної зміни ставок земельного податку, що ускладнить планування ведення бізнесу.

Також слід звернути увагу, що відповідно до внесених змін місцеві ради можуть встановлювати ставки земельного податку до 12% від нормативної грошової оцінки землі за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні підприємств приватної форми власності. Якщо місцеві ради скористаються такою можливістю та значно збільшать розмір земельного податку, це може привести до того, що багато підприємств, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, наприклад, приватизовані підприємства, змушені будуть відмовлятися від постійного користування земельними ділянками або суттєво переглянути формування доходів від їх використання.

Орендна плата

Згідно п. 288.5 Податкового кодексу розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, та при цьому річна сума платежу не може бути меншою ніж 3% нормативної грошової оцінки землі та не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки землі. Єдиним законодавчо встановленим винятком є випадок продажу права оренди на конкурсі, коли розмір орендної плати може перевищувати законодавчо встановлене обмеження у розмірі 12 %. Подібні положення містяться і в вищезгаданому Рішенні.

Індексація

Відповідно до статті 289 Податкового кодексу нормативна грошова оцінка земель підлягає індексації. Згідно зі змінами в Податковому кодексі була змінена формула визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі, що спричинить збільшення зазначеного коефіцієнта. За повідомленням Госгеокадастра, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня 2016 року становить 1,433. При цьому положеннями п. 6 підрозділу 6 Перехідних положень Податкового кодексу встановлено, що індекс споживчих цін за 2015 рік, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ і перелогів), застосовується із значенням 120% , тобто коефіцієнт індексації за такі землі складе 1,2.

ВИСНОВОК:

Весь комплекс вищенаведених змін означає значне збільшення розміру плати за землю. У зв’язку з цим з метою хоча б трохи знизити податкове навантаження на платників земельного податку та орендної плати за землю до Верховної Ради було внесено проект Закону про мораторій на індексацію нормативної грошової оцінки землі до 31 грудня 2018 року. Однак станом на сьогодні цей Закон ще не був прийнятий Верховною Радою.